Перейти у головне меню | до списку сіл Чемеровецького району | до історичних даних | показати на карті

ГУКІВ

Гуків - село, центр сільської Ради. Розташовано на лівому березі річки Збруч. Відстань від районного центру до села - 28 км. Населення - 801 чоловік. Сільській Раді підпорядковані села Бурти, Полинівка, Мар'янівка.

Працюють середня школа, клуб, бібліотека, сільська амбулаторія.

Село Гуків в історичних документах згадується з 17 століття. На території села виявлено залишки поселень трипільської культури та двох слов'янських поселень давньоруських часів (VII - X і XI - XII століть н. е.).

Село Гуків розташоване на березі Збруча. Вище села над Збручем знаходиться невелике поселення Волохи (тепер Долинівка), а на південний схід ще одне маленьке поселення Бурти. В XVII - XVIII століттях ці села належали Скальському староству. Село Бурти виникло на місці буртового виготовлення селітри. В середні віки молдаван (волохів) у нашому краю проживало чимало. На нових місцях вони освоювали вільні землі, засновуючи свої поселення. Звідси і пішла назва Волохи. В кінці XVIII століття Катерина ІІ подарувало село Гуків Катерині Скавронській. Поблизу земляні насипи і 2 кургани, один із яких називається "Розкопаною могилою". Тут в XVI - XVIII столітті стояли польські і татарські війська. В 1757 році у Гукові збудована нова дерев'яна церква із дуба. В 1878 році на кошти парафіян збудована вже кам'яна п'ятикупольна церква на честь святого Миколая. На території сіл Гукова і Мар'янівки виявлено залишки двох слов'янських поселень давньоруських часів Х - ХІІІ століть нашої ери.

Див. Сіцінський Ю.А. Археологічна карта Подільської губернії

Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.


Село Гуків

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Чемеровецький район

Церква св.Дмитра
Храм засновано: 1737 р.
Храм зник: 1787 р.
Коментар : Церква св.Дмитра згадується з 1737 р. - дубова триверха, крита гонтою. Середній верх круглий (восьмигранний ?), бічні - чотиригранні. Вона згоріла перед 1787 р. [СКУ]

Церква св.Миколи
Храм засновано: 1787 р.
Коментар: Церква св.Миколи закладена на новому місці в 1787 р. - дубова одноверха. Вона існувала до 1878 р. В 1878 р. збудована нова кам'яна п'ятиверха церква, крита залізом. Дзвіниця збудована разом з церквою. [СКУ, с. 332 - 335]. Церкви нема [КХм].

http://www.myslenedrevo.com.ua/cds/cd_aru.html

ГУКІВ: ВІД ЧОГО НАЗВА

Через наше село протікає маленький потічок, який ділить Гуків навпіл. Початок бере він із ставків місцевого колгоспу, а впадає у Збруч. У давнину той потічок був значно повноводніший.

Правобережна територія називалась колись селом Красилів. У 1668 році в ньому налічувалося 23 косарі, було 19 плугів. А з лівого боку річечки стояв суцільний ліс. Коли хтось із мешканців Красилова гукне раз, то луна в лісі відлунювало двічі.

Так як населення в селі більшало, то місцевий пан у 1765 році дозволив на лівобережній стороні, тобто на "гуку" розкорчовувати ліс і будувати хати, хліви. Коли в село навідувався хтось із немісцевих жителів, питав, де Іван чи Степан, йому відповідали: він побудувався на Гуку, живе там.

Ось від чого пішла назва нашого села.

Був колись ліс і ліворуч асфальтної дороги, що пролягає з боку Оринина через Гуків на Скалу-Подільську. Поміщик заставив людей, котрі будувалися на Гуку, розробити і цю ділянку лісу. Після того, як з цим впоралися, гуківський пан запровадив тут трипільну систему сівозміни.

За часів радянської влади, а точніше в 1923 році, цю землю було розподілено між селянами Гукова під забудову. А ще через рік люди почали тут будуватися.

Старий цвинтар був на теперішньому городі Сергія Васильовича Тимовського, де й понині залишилися два хрести.

Церкву п'ятикупольну у Гукові побудували у 1842 році брати Лічкевичі. Вони їздили в Америку на заробітки. Подалися туди ще молодими, а повернулися на рідну землю, коли одному виповнилося 65 років, другому - 55. Привезли із собою багато доларів. Так як обзаводитися сім'ями було вже пізно, то вирішили вони заощаджені кошти віддати на будівництво церкви.

У 1934 році схід села постановив знести церкву, а на тому місці з того ж матеріалу спорудити школу. Наступного дня після сходу за наказом коменданта Гуківської прикордонної застави Шапори його підлеглі військові підірвали церкву. А через рік в Гукові збудували двоповерхове приміщення школи.

Останній піп у Гуківській церкві був Ступневич. Останній вчитель тих часів - Дроздовський.

В.Мостовий, пенсіонер
"Нове життя"