Перейти у головне меню | до списку сіл Чемеровецького району | до історичних даних | показати на карті

ВІЛЬХІВЦІ

Читайте про заказник "Вільховецькі товтри"

Див. Сіцінський Ю.А. Археологічна карта Подільської губернії

Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.

Вільхівці - село, центр сільської Ради. Село розташоване за 12 км. від районного центру та за 6 км. від залізничної станції Закупне на лінії Ярмолинці - Чортків. Через село проходять пасажирські поїзди Хмельницький - Гусятин. Населення села на даний час становить 1506 чоловік. Займає площу 3816 гектарів. Сільраді підпорядковані села Кузьмінчик і Рудка.

З сходу на захід по селу протікає невеличка протока річки Збруч - річка Муха. До 50-х років ХХ століття була повноводна. Старожили згадують, що до початку ХХ століття на річці працювало три водяних млини, біля Капелюхового мосту, біля Капраль Ганни Іванівни, біля Кукурудзи Кароліни Миколаївни, на межі Вільховець і Кузьмінчика зберігся млин до цього часу. В 50-х роках він обслуговував жителів навколишніх сіл.

В селі є середня школа, клуб, бібліотека, медичний пункт.

Вперше Вільхівці згадуються в письмових джерелах подільського єпархіального історико - статистичного Комітету (1895 р.) за 1493 рік. Тоді в ньому налічувалося 16 димів. Основним заняттям населення було землеробство і тваринництво.

На території села виявлено кам'яні знаряддя праці доби міді. Про те, що територія села була заселена в давні часи, свідчать виявлені тут знаряддя праці доби міді, біля села Кузьминчик курган доби бронзи та залишки поселення Черняхівської культури, на якому знайдено кам'яного ідола. В 1873 році на території села на городі одного селянина був викопаний скарб в 50 срібних Литовських монет, що свідчить, що територія Вільховець в 19 ст. належала Литовцям. Серед села є курган. Козацька могила на стику сучасних городів Пац Матрони і Брошневського Анатолія. Дані громадяни зробили самозахват території, яка була під козацькою могилою.

На південний - захід біля струмка знаходиться ще одна пам'ятка природи, джерело "Вікнина криниця". Побутує легенда, що криницю викопав селянин неподалік свого поля. Вона була, як вікно в поле селянина. Селянин був віруючий сектант-ракманин. На ракманський Великдень селянин вдосвіта поїхав волами орати поле. Під час сходу сонця його волів і собаки нестало. Це стало засторогою для селян, що в релігійні свята працювати гріх. Після цього випадку селяни в ракманський Великдень в 12 годин ночі йшли до "Вікниної криниці", щоб почути як селянин поганяє волів і гавкання собаки.

Криниця і по цей час слугує людям. Люди похилого віку просили родичів принести цілющої води з джерела щоб напитися перед смертю.
Коли літнього спекотного дня жителі села відчували спрагу, спускалися вниз, там під горою вони пили чисту джерельну воду яка витікала з-під кам'яної брили. Жниварі в спеку просили привести з джерела води, так як вона відновлювала сили, люди ставали бадьорі, набирали сил, працювали з вогником.

В даний час криницю обладнали. Насос перекачує воду в башту, а звідти до садиб жителів по вул. Леніна, Озерна і Садова, а також на тваринницьку ферму №2.


Село Великий Вільховець

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Чемеровецький район

Коментар: нині Вільхівці; згадується з 1493 р. [ІМСХм]. Піп згадується в 1566 р. [СКУ, с. 433].

Церква Покрови
Храм засновано: 1700 р.
Храм зник: 1830 р.
Коментар : Церква Покрови збудована в 1700 р. - дубова двоверха, пізніше одноверха. Існувала до 1830-х рр. [СКУ]

Церква св.Миколи
Храм засновано: 1816 р.
Коментар: Церква св.Миколи збудована в 1816 - 1828 рр. - кам'яна одноверха. Нава кругла, прибудови зі сходу та заходу - прямокутні [СКУ, с. 433 - 437]. Церкви нема [КХм].

http://www.myslenedrevo.com.ua/cds/cd_aru.html


"Вікнина криниця" - це своєрідна сторінка в історії нашого краю.

Існує легенда, що на одному великому камені були сліди ніг дівчини, кота і собаки. На урочисте релігійне свято дівчина Галя пішла з котом і собакою прати білизну. Заслухалася співу пташок, камінь повернувся і дівчина опинилася під водою. Коли камінь знову став на місце, на ньому відбився слід її ніг. Кіт і собака побачили, що Галя зникла під водою, пострибали на камінь намагаючись допомогти Галі. Та зникли також під водою, а на камені залишилися їхні сліди. На свято приходили люди до каменя і чули плач Галі, нявкання кота і гавкання собаки. Пройшли роки, камінь з відбитками ніг було зруйновано, а народний переказ перетворився в легенду.

"Ковалева долина"

Ті хто вперше виходить на вершину Шпиткової товтри, не можуть не любуватися мальовничою красотою "Ковалевої долини".

Наші предки любили природу і вибирали місце для проживання неповторної красоти.

На північний - схід від Шпиткової товтри (назва пішла від того, що вона оточена полями, що належали сім'ї Шпитків) за 600 метрів знаходиться "Ковалева долина". Особливо красива вона весною, коли зацвітає ліс. "Ковалева долина" один з найкрасивіших і мальовничіших куточків нашого краю, котрий прилягає до товтрового кряжу, що простягається з півночі на південь по полях та лісах колективного підприємства "Вільховецьке" та Ярмолинецького лісництва.

Ні прадіди, ні діди, ні батьки не пам'ятають того хто поселився в цьому казковому місці за три кілометри від села Вільховець. Про "Ковалеву долину" ходить легенда. Про яку розповідала бабуся Ляхта Галина Семенівна. ЇЇ чоловік, а мій дідусь Ляхта Іван Миколайович працював в лісі, від старших людей довідався, що колись цей клаптик землі приглянувся людям. Спорудили вони хати, господарські будівлі, кузню. Заклали гарний сад.

Навкруги ліс. В ньому багато видів дерев і кущів, серед них дуб звичайний, граб, ясен, сосна, ялина, акація біла, бук, береза лікарська, ліщина, бузина чорна.

Вчитель біології Вільховецької
середньої школи
Ляхта Сергій
Миколайович.

КОВАЛЕВА ДОЛИНА

Ходить поміж людьми така легенда про Ковалеву долину.

Колись у давнину в цій долині поселились поляки. Серед них був і коваль. Жили ці люди дуже добре, мирно. Були у них великі садки, в яких росли груші, яблуні, сливи, вишні, черешні, горіхи.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна і прийшли фашисти в наш край, їхні будівлі спалили, а людей розстріляли. Залишили тільки коваля і його кузню. А чому, ніхто не знає. З тих пір цю долину так і називають, Ковалевою.

КАПЕЛЮХІВ МІСТ

Через річку Муха є міст, який люди здавна називають "Капелюхів". Недалеко від нього, на горбі жив Карл Капелюх і бабця Горпина. Там була його хата, а город тягнувся аж до річки. Карл ходив до річки по воду. Карл Капелюх давно помер, а міст і далі звуть "Капелюхів".

Король П.В., НПП "Подільські Товтри"

Читайте також легенду з села Вільхівці