Перейти у головне меню | до списку сіл Чемеровецького району | до історичних даних | показати на карті

БІЛА

Читайте про товтру "Першак" біля села
Див. Сіцінський Ю.А. Археологічна карта Подільської губернії
Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.

Наше село розташоване на хвилястій рівнині між річками Жванчик і Смотрич. З південного сходу і північного заходу дугою опоясане смугою вапнякових товтр сарматського походження. Вапняки білі, тож вважається, що від цього кольору і пішла назва села. Перша письмова згадка про Білу припадає на 1493 рік. Тоді воно знаходилось на північний схід від сучасного села, в урочищі недалеко від с. Ка-рачківці. У Білій було 8 димів. Жителі платили оброк на смотрицький замок. Через село проходив шлях з Смотрича на Кам'янець.

Навколо Білої — родючі чорноземи. Наші предки займалися землеробством, скотарством, бджільництвом, рибальством. Добре було розвинене птахівництво.

Так як село лежало край битого шляху, то на нього часто нападали різні завойовники: татари, турки. На початку XVII століття був найжорстокіший набіг, під час якого село пограбували, спалили, більшість молодих жителів вигнали в турецьку неволю. Залишилися лише ті, що не були в селі — це чоловіки-мисливці, діти-пастухи та жінки, які знаходились у лісі.

Уцілілі жителі вирішили поселитися далі на захід від торгового шляху, по узбережжі малої річечки Батіг. Першими на нове місце прийшли Охотніки. Житла їхніх нащадків до цього часу по берегах річки.

На новому місці збу-дували церкву. Жили, працювали, ростили дітей. Сплачували оброк Кам'янецькому єпіскопату. Селяни були вільними.

В 1793 році після другого поділу Польщі, Поділля, а за ним і наше село відійшло у володіння Росії. Цариця Катерина II передала
його польському офіцеру Карлу Карловичу Глембоцькому. Так в село прийшло кріпосне право. Аж до його скасування селяни гнули спину на нащадків Глембоцьких, Сухорських, Махницьких, Фа-ренгольців, Нехаєвих. Доросле населення змушене було працювати на панщині чотири — п'ять днів на тиждень. Трудилися від зорі до зорі. За найменший не-послуг селян били різками, давали по 10 — 25 ударів, останні мстилися поміщику підпалами будівель, стодол, за що віддавались до суду і помирали під ударами в кам"янецькій тюрмі.

В 1861 році вийшов царський наказ про скасування кріпацтва, а до села він дійшов аж у 1863 році. Селян відпускали на волю, а землю треба було викупити за ціною по 120 карбованців золотом за десятину. На селянську сім'ю давали до п'яти десятин. Так як селяни не мали таких грошей на викуп землі, то оплата розтягалась на 50 років.

Вільні селяни працювали на своїй землі, у власному господарстві. У Білій було багато тка-чів, вони виробляли гарні полотна, обруси, рушники. Мали багато замовлень із сусідніх сіл. Кушнірі шили кожухи з овечих шкір, шевці робили взуття з вичинених телячих, волових шкір. Були в селі ковалі, боднарі, теслярі.

На одній з товтр випалювали вапно, в лісі знаходилась скляна гута, у Білій діяли водяний млин, пивоварня.

Селяни тяглись до знань. У 1865 році у церкві почала діяти школа, де навчалось до 10 дітей. В 1890 році було відкрито народну початкову школу, де навчалось 96 дітей у чотирьох групах. Через десять років створили ще одну школу для дівчаток. Навчальний рік тривав від Покрови до Благовіщення. Справою освіти керувала шкільна рада на чолі з священником. Витрати на утримання школи були казенні — жалування вчителям і земські — на паливо, світло, ремонт, підручники.

Коли в 1913 році в Росії святкували 300-річчя дому Романових, у Білій спорудили два пам'ятники. Один — на честь 300-річчя царювання Романових, другий — на честь 300-річчя перенесення села на нинішнє місце. Перший пам'ятник зберігся повністю, другий — лише його постаментна частина з написом. Він буде відновлений і встановле ний на старе місце. Знаходився у селі ще один, найдавніший пам'ятник на честь скасування кріпацтва. Він також буде відновлений на попередньому місці.

В кінці XV століття у Білій проживало близько 200 чоловік. В 1920 році— 1987, в 1939 році— 2390, в 1993 році мешкає 1606 жителів.

Г.Локай, краєзнавець
"Нове життя", 10 квітня 1993 року.


Більше п'яти століть прошуміло над Білою. Лежить село на рівнині при річці Батіг (або Тібр), яка впадає у Смотрич, і оточене з двох сторін скелистими товарами (Першак, Сапригова, Личків горб, Вапнярки, Ляхівська...). За народними переказами, село спочатку було розташоване східніше, ближче до Карачковець в урочищі, яке називається "Стара Біла". Там є камінь у вигляді плити, на місці якого колись була церква. Назва села від вище згаданих товар, які тут світлого кольору.

с. Біле - розташоване на рівнині при р.Батог (або Тібр), впадаючій в Смотрич, і отчено з двух сторін великими скельними пагорбами (буграми), які мають назву "Товтри", які складають відроги (отроги) Карпатських гір.

За народними переказами, село зпочатку було розташоване східніше, ближче до с.Карачківці, на урочищі, що називається "Стара-Біла"; тепер і там вказують на камінь у вигляді плити, на місці якого була нібито церква. Назва "Біла" народ пояснює тим, що розташовані біля села товтри ("толтры") - білого кольору. З ХV ст. с.Біле належало до королівських помість і в ХVІ ст. було значним поселенням, через яке проходила дорога з Смотрича в Кам'янець, відома під назвою "Крижового шляху". В кінці ХVІІІ ст. імператриця подарувала с.Біле за військові заслуги статськомму раднику Карлу Глембовському, по смерті якого селище було розділене між його дітьми.

Церква в Б. була вже в кінці ХVІ ст. В 1739 р. на місці перед тим сгорівшої церкви була в селі Свято-Георгієвська уніатська церква, невідомо коли побудована. Ця церква була дерев'яна, трьохкупольна. В 1791 р. була влаштована кам'яна дзвіниця. В 1812 р. в день Світлого Воскресіння Христова храм цей згорів, а зберегласб тільки кам'яна дзвіниця, яка стояла окремо. Згоріла тоді вся церковна утвар, за винятком напристольного евангелія, існуючого тепер, надписи на якому свідчать, що тепер існуюча церква розпочата будівництвом в 1815 р., а закінчена в 1816 р. Ця невелика кам'яна з одною гловою (главой) церква була пристроєна до кам'яної дзвіниці, що збереглася після пожежі. В 1848, 1877 рр. церква ремонтувалась.

В 1890 р. був заново влаштований північний приділ на зміну старому, влаштовані хори, вставлений новий іконостас (живопис Новодворського) і церква розписана в середині. В 1895 і 1897 рр. церква знову ремонтувалась.

З священників був видатним Афанасій Баревич (з 1850-1887 рр.).

Будинки для причта церковні, дерев'яні, заново влаштовані в 1890 р. на кошти поземельного збору. Церковно-приходська школа в приході відкрита в 1877 р. і з 1890 р. розміщується в власному будинку.


На мальовничій рівнині, між річками Жванчик і Смотрич, оточене двома пасмами товтр з південного сходу та північного заходу, розташоване село Біла. Археологічні знахідки на території "Старої Білої" свідчать про те, що люди жили тут ще в сиву давнину. Чимало археологічних знахідок відносяться до трипільської культури.

В писемних згадках село датується 1493 роком. У минулому воно неодноразово знищувалось нападниками, що змусило вцілілих жителів переселитись далі на північний захід й оселитись на берегах невеличкої річки Тібр або Батіг. Працьовитими руками жителів село вперто відбудовувалось.

У 1993 році в урочистій обстановці, в присутності всіх жителів села та гостей, було відсвятковано 500-літній ювілей Білої. Аматорами художньої самодіяльності в живих картинах було показано всю багаторічну історію села та його працьовитих мешканців. Це грандіозне й красиве свято справило велике враження на всіх, хто його бачив.

Село багате пам'ятками історії і культури, які збереглися до нашого часу й вимагають охорони та державницького підходу до вирішення Даного питання. Пам'ятками минулого є кам'яні хрести, що знаходяться на старовинному цвинтарі, аналогів яким немає в жодному селі району.

На сільському цвинтарі збереглися пам'ятники в честь 300-річчя правління династії Романових, 50-річчя звільнення від кріпосного права. Ці унікальні пам'ятники гарно збереглися, але підхід до них вимагає впорядкування. В центрі села, у парку, знаходиться пам'ятний знак на місці перших переселенців із зруйнованої завойовниками Білої. До наших днів збереглося дві пам'ятки архітектури: будинок поміщика Ляховича /стан його збереження задовільний, він використовується школою/ та будинок колишньої земської школи, який інтенсивно руйнується жителями у наш час.

Органам місцевого самоврядування, влади необхідно звернути серйозну увагу на збереження цієї пам'ятки, яка тривалий час була окрасою села. Адже в цьому році минає 100 років з часу вступу цього навчального закладу в дію. Отримавши там відповідні знання, у великий світ науки пішло чимало талановитих людей, які прославили науку та село далеко за межами України. Саме тут навчалися доктор географічних наук, професор Львівського університету Каленик Іванович Геренчук, кандидат медичних наук, викладач Тернопільського медичного інституту Анатолій Іванович Локай, учасник Курської битви Іван Гнатович Драпатий, який разом з членами екіпажу свого літака з острова Саарема громив фашистські полчища в Берліні, та інші.

Цю школу закінчили ті, хто закладав перші камені у фундамент нового життя. Тому-то будівля повинна бути збережена і мати відповідну табличку з написом.

Не виключено, що й цього року із Львова та Польщі вклонитись праху К.І. Геренчука приїдуть люди, і дуже незатишно ми будемо тоді себе почувати.

Тривалий час точилися розмови про присвоєння Більській загальноосвітній школі імені К.І.Геренчука, та питання не вирішено до сьогоднішнього дня, його іменем не названо жодної вулиці села.

У 1967 році стараннями невтомної Ганни Андріївни Локай було відкрито музей історії села. Багатюща його експозиція відображала всю 500-літню історію Білої. Вже через два роки - у 1969-му - музею присвоєно звання народного. Він став центром трудового, патріотичного виховання молоді, "приймав делегації" звідусіль. Про нього знали далеко за межами району. Ганна Андріївна часто публікувала на сторінках "Нового життя" цікаві нариси з історії села, про долі односельчан, що викликали великий інтерес до історії рідного краю.

Час ішов, керівники села та місцевого господарства змінювали один другого, а приміщення музею через відсутність фінансової підтримки приходило в аварійний стан. ГА.Локай виїхала із села. Нічні злодії, пробравшись у музей, забрали колекцію монет, медалі, інші складові експозиції. Так на очах місцевої влади став зникати музей. Десять років велась полеміка про переведення музею в інше приміщення. Тут неодноразово бували і представники з обласного краєзнавчого музею.

А врятували експозиції від остаточної загибелі небайдужі люди М.В.Єремчук та С.Г.Лаврук.

На даний момент під музей виділено приміщення в конторі місцевого ТОВ імені Б.Хмельницького три кімнати. Завідування ним доручено Сергію Григоровичу Лавруку - шанованій в селі людині, щедро обдарованій талантом від Господа Бога.

Триває монтаж експозиції, але крім моральної допомоги музею потрібна й матеріальна з боку керівників села, господарства. Потрібні гроші. Отже, музей чекає дієвої підтримки спонсорів, керівників. В іншому разі ми загубимо 500-літню історію ще одного подільського села.

М.КУНДИС,
директор районного народного історико-краєзнавчого музею.
"Нове життя", 24 серпня 2004 року


Село Біла

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Чемеровецький район
Коментар : згадується з 1493 р. [ІМСХм]. Піп згадується в 1578, 1583 рр. [СКУ, с. 199].

Церква св.Георгія
Храм засновано: 1706 р.
Коментар: Церква св.Георгія відома з 1706 р. - згоріла. В 1739 р. на її місці вже була міцна дерев'яна триверха споруда. Кам'яна дзвіниця збудована в 1791 р. Церква згоріла в 1812 р. В 1815 - 1816 рр. до дзвіниці добудували з каменю наву та вівтар. В 1848 - 1850 рр. вона ремонтувалась, зміцнювалась від тріщин в стінах. В 1877 р. під час ремонту зроблено залізні скріпи, нові верхи на церкві та дзвіниці, нові вікна. В 1890 р. - ремонт, зроблено північний приділ, хори, новий іконостас, церкву розписано. Тріщини з'явились знову, в 1897 р. церква стягнута залізом [ПЦ, с. 430; СКУ, с. 199 - 203]. Церкви нема [КХм].

http://www.myslenedrevo.com.ua/cds/cd_aru.html